Вегето-судинна дистонія за гіпотонічним типом: симптоми та методи лікування

Що таке гіпотонічний тип ВСД та у чому його ключові особливості?

Вегето-судинна дистонія за гіпотонічним типом виникає у людей, у яких переважає дію парасимпатичної нервової системи. Їх характерні низький артеріальний тиск і судинний (васкулярний) тонус. Внаслідок цього порушується кровообіг, органи не одержують необхідної кількості кисню та інших поживних речовин. Подібна ситуація призводить до гіпоксії, застою крові та поганої роботи органів, зокрема головного мозку. Це проявляється безліччю ознак, які, хоч і не несуть небезпеки для здоров'я людини, але дуже неприємні та погіршують якість життя пацієнта.

Можливі причини гіпотонічного типу розлади ВСД:

• спадкова схильність (частіше передається по жіночій лінії);
• гормональні порушення;
• хронічні осередки інфекції чи інших захворювань;
• шкідливі звички;
• черепно-мозкові травми, струс мозку;
• хронічний стрес;
• погане харчування;
• вагітність;
• малорухливий спосіб життя;
• вплив вібрації, іонізуючої радіації, високих температур, промислових отрут.

.

В основі патогенезу даної дисфункції лежить низька адаптація до стресових ситуацій із функціональним порушенням органів та систем.

Провідні синдроми захворювання:

• кардіалгічний (больові відчуття у серці);
• гіпотензивний;
• аритмічний;
• дихальних розладів;
• ангіоцеребральний (пов'язаний з гіпоперфузією – поганим кровопостачанням головного мозку та низьким внутрішньочерепним тиском);
• диспепсії;
• терморегуляторні порушення;
• астенічний.

Які основні симптоми вегето-судинної дистонії за гіпотонічним типом?

Симптоми ВСД за гіпотонічним типом:

• головний біль;
• швидка стомлюваність;
• зниження артеріального тиску (гіпотензія): нижче 100/60 мм.рт.ст., частіше при фізичному чи емоційному навантаженні;
• запаморочення;
• тривога;
• непритомність;
• дратівливість;
• біль чи дискомфорт у тілі;
• порушення сну;
• біль у серці;
• нудота;
• діарея;
• печія;
• утруднення при диханні (почуття нестачі повітря, неповноцінності вдиху);
• почервоніння шкіри;
• аритмія;
• апатія (екстрасистолія);
• поганий апетит;
• зменшення частоти серцевих скорочень;
• підвищена вологість шкіри;
• зниження концентрації.

Чи варто використовувати додаткову діагностику для встановлення діагнозу?

Для підтвердження ВСД за гіпотонічним типом використовують додаткові методи діагностики. Це потрібно для того, щоб унеможливити інші захворювання з подібними проявами. І тільки якщо результати обстежень виявляться в межах норми, або відхилення будуть властиві вегето-судинної дистонії, можна поставити даний діагноз.

Методи обстеження та їх результати:

1. Загальний аналіз крові: без змін.
2. Біохімічний аналіз крові: норма.
3. Електрокардіографія: синусова брадикардія, екстрасистолія, негативний зубець.
4. Проба з гіпервентиляцією: 30-45 c пацієнт робить глибокі вдихи та видихи; після цього реєструється електрокардіограма (ЕКГ) і порівнюється із записаною перед пробою. Проба позитивна у разі, якщо частота серцевих скорочень (пульс) збільшилася на 50-100% від вихідної чи зубець Т став негативним (переважно у грудних відведеннях).
5. Ортостатична проба:
   • записується ЕКГ у стані лежачи;
   • потім пацієнт стоїть 10-15 хвилин і знову знімається електрокардіограма;
   • позитивний результат визнається у разі, якщо збільшився пульс та зубці Т стали негативними (частіше у грудних відведеннях).

1. Калієва проба:
   • реєстрація вихідної ЕКГ вранці, натще;
   • прийом 6-8 г хлориду калію в 50 мл соку або несолодкого чаю;
   • повторна електрокардіограма знімається через 40 хвилин та 1,5 години;
   • Результат говоритиме про ВСД, коли вихідні негативні чи знижені Т стали позитивними.
2. Проба з бета-адреноблокатором:
   • запис вихідної ЕКГ;
   • прийом 60-80 мг обзидана (анаприліну) у таблетках;
   • повторна електрокардіограма через 60-90 хвилин;
3. Результат дослідження у пацієнта з ВСД: зникає депресія ST, негативні чи низькі Т стають позитивними.
4. Результати велоергометрії:
   • зниження показників працездатності та толерантності до фізичного навантаження;
   • зростання частоти серцевих скорочень більше, ніж 50% від вихідної;
   • тривала тахікардія (часте серцебиття), ритм відновлюється лише через 20-30 хвилин;
   • поява глибокого зубця S у першому відведенні та Q у третьому;
   • відхилення електричної осі праворуч;
   • нормалізація зубця Т;
   • короткочасне зміщення ST нижче ізолінії не більше ніж на 1 мм.

Ці зміни дуже схожі на такі при ішемічній хворобі серця. Але різниця в тому, що за ВСД вони виникають не на висоті навантаження, а під час відпочинку.

1. Фонокардіографія: додатковий тон у систолу та не виражений систолічний шум.
2. Ехокардіографія: змін немає. У деяких хворих спостерігається пролапс мітрального клапана.
3. Рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини без змін.
4. Спірографія: у деяких хворих спостерігається збільшення хвилинного об'єму дихання.
5. Вимірювання температури тіла.
6. Вимірювання артеріального тиску (АТ) на обох руках та ногах.
7. Добове моніторування тиску (холтер-АТ).
8. Добове моніторування електрокардіограми (холтер-ЕКГ).
9. Консультація отоларинголога, невролога, психотерапевта.

Як можна ефективно лікувати хворобу?

Принципи, згідно з якими потрібно лікувати ВСД за гіпотонічним типом:

1. Етіотропна терапія: лікування осередків хронічної інфекції, гормональних розладів, виключення впливу шкідливих професійних факторів та інтоксикацій; усунення поганих навичок (паління, прийом алкоголю).
2. Збільшення фізичної активності.
3. Раціональне харчування.
4. Нормалізація режиму сну та відпочинку.
5. Зниження маси тіла, якщо вона є надмірною.
6. Обмеження споживання солі та насичених жирів з їжею.

Якщо вищезазначені заходи не усунули симптоматичних проявів, лікарі вдаються до призначенню медикаментів:

1. Медикаментозне лікування: седативна терапія - фітотерапія (валеріана, глоду, звіробій, полин, м'ята перцева, собача кропива); транквілізатори (Діазепам, Феназепам, Мебікар, Фенібут, Оксидін, Амізіл). За рекомендації психотерапевта – антидепресанти.
2. За потреби: адаптогени (женьшень, елеутерокок), вітаміни групи В, ноотропи (ноотропіл, пірацетам), препарати з метаболічною дією (триметазидин, мілдронат).
3. Рефлексотерапія: акупунктура, магніторефлексотерапія.
4. Фізіотерапевтичні процедури, спрямовані на активацію симпатичної нервової системи: парафін, озокерит, хвойні та сольові ванни, контрастний душ.
5. Активний масаж у швидкому темпі.

Висновки

Як бачимо, вищеописане функціональне розлад має дуже неприємну симптоматику, та його наявність не призводить до якихось поганих наслідків і впливає тривалість життя. Іноді наявність патології спричиняє виникнення різних захворювань у людей, які недбало ставляться до організму і не коригують цю дисфункцію. Тому будьте уважні до свого самопочуття, тому що воно відображає стан вашого здоров'я.