Що таке легеневе серце?

Розвиток синдрому

Легеневе серце є небезпечним для життя патологічним процесом, оскільки часто призводить до смерті без своєчасно наданої допомоги. Зрозуміти, що це допоможе визначити механізм виникнення захворювання. До розвитку легеневого серця веде зменшення судинної мережі у малому колі кровообігу внаслідок пошкодження зовнішнього шару альвеол. Вони являють собою кулясті утворення в легенях, що служать для здійснення газообміну. Альвеоли обплетені величезною кількістю капілярів, тому їхнє пошкодження веде до порушення кровообігу.

Хворий на собі зможе відчути, що таке легеневе серце при пошкодженні десятої частки дрібних судин, оскільки почне яскраво проявлятися симптоматика. Гіпертрофія правого шлуночка серця починається з відмирання 1/5 капілярів альвеол – ці процеси тісно взаємопов'язані. Якщо кровопостачання знижується більш як на третину, починається фаза декомпенсації.

Підвищується навантаження на правий серцевий шлуночок на ранній стадії розвитку через підвищення легеневого кров'яного тиску внаслідок відмирання капілярів.

Постійні навантаження ведуть до гіпертрофії тканин серця та розвитку її недостатності.

Функціональні механізми, що виникають внаслідок розвитку патологічного процесу, допоможуть зрозуміти хворому, що таке легеневе серце.

• Зростання об'єму крові, що переганяється в малому колі кровообігу. Відмирання капілярів та звуження судин унаслідок високого тиску викликають гіпоксемію (дефіцит кисню у крові). Його нестача усувається активацією компенсаторного механізму. Організм намагається відновити баланс, збільшивши обсяг крові, що переганяється серцем.
• Рефлекс Ейлера-Лільєстранда. Дефіцит кисню спричиняє звуження капілярів. Після нормалізації його кількості в крові вони розширюються.
• Підвищення легеневого тиску. Згасання капілярів та сильний кашель, властивий хворобам легень, призводять до звуження судин. У хворого зростає внутрішньогрудний тиск і виникає болісне відчуття в районі серця.
• Звуження судин через вплив речовин, що виробляються організмом. При розвитку гіпоксемії організм починає продукувати спеціальні сполуки (серотонін, тромбоксан, ендотолін, молочну кислоту), що сприяють розвитку спазму судинних стінок. Їхній вплив також провокує підвищення легеневого тиску.

• В'язкість крові. Внаслідок нестачі кисню виробляються мікроагрегати, що уповільнюють кровотік. Кров стає більш густою і впливає на розвиток легеневої гіпертензії.
• Інфекційні захворювання провокують розвиток легеневого серця та посилюють перебіг патологічного процесу. Вони негативно впливають через погіршення вентиляції легень. На цьому фоні підвищується тиск та дефіцит кисню. Поступове пригнічення роботи серцевого м'яза провокує розвиток міокардіодистрофії.

Характеристика захворювання

Орієнтуючись на загальноприйняту класифікацію, можна розібратися, що таке легеневе серце. За швидкістю розвитку патологія буває наступних форм:

• Гостро легеневе серце проявляється блискавично. Клінічна картина посилюється щохвилини.
• Підгостре легеневе серце розвивається в межах від 2 днів до 2-3 тижнів.
• Хронічний легеневе серце розвивається роками.

Гострий синдром часто виникає через розростання тромбів в артерії, що живить легені. Вони є наслідком атеросклерозу, ішемії, ревматизму та інших судинних хвороб. Останніми роками гостра форма патології зустрічається дедалі частіше.

Підгострий різновид не настільки небезпечний, але без лікування він здатний привести до летального результату. Клінічна картина розвивається поступово, тому час на проходження обстеження виявлення причини та її усунення.

Хронічний вид хвороби розвивається 2-3 роки. Хворі не прагнуть дізнатися, що таке легеневе серце для ознайомлення зі способами лікування, тому що особливих проявів на початку розвитку воно не має.

Згодом виникає гіпертрофія серцевих тканин через нестачу кисню в крові. Вона веде до дилатації шлуночка та передсердя з правого боку, тобто до їх розширення. Через погіршення захворювання порушується кровообіг, і виникають збої у роботі внутрішніх органів. Хронічна гіпертрофія може розвиватися ще швидше внаслідок патології бронхолегеневої системи (бронхіту, пневмонії).

Фактор, що впливає на розвиток, не менш важливий для людини, яка бажає дізнатися, що таке серце легеневе. Усього класифіковано 3 етіологічні групи:

• Васкулярна група складається із судинних причин розвитку легеневого серця.
• Бронхопульмональна категорія включає хвороби легень і бронх.
• У торакодіафрагмальний клас входять захворювання, що впливають на вентиляцію легень.

Щоб зрозуміти, як лікувати патологію, фахівцю важливо з'ясувати її стадію розвитку:

• Для доклінічної стадії характерне перенапруга правого серцевого шлуночка та рідкісні напади підвищення легеневого кров'яного тиску.
• Субкомпенсована стадія проявляється збільшенням у розмірах правого шлуночка та постійною легеневою гіпертензією. Симптоми недостатності кровообігу відсутні.
• Декомпенсована стадія визначається, якщо у хворого до симптомів субкомпенсованого етапу розвитку приєднуються ознаки недостатності функцій серця та легень.

Причини появи

Причини розвитку хвороби мають певні відмінності залежно від її форми. Гостро легеневе серце проявляється через вплив наступних факторів:

• формування тромбів у легеневій артерії та на її відгалуженнях;
• пневмомедіастинум (скупчення повітря в середостінні);
• тяжке запалення легень;
• часті напади бронхіальної астми;
• астматичний статус.

Підгостра форма хвороби розвивається через такі фактори:

• поява емболмікроскопічного розміру у малому колі кровообігу;

• запалення стінок легеневих судин (васкуліти);
• стійке підвищення кров'яного тиску в легеневій артерії невідомого генезу (первинне);
• дифузна запальна інфільтрація альвеол;
• розвиток новоутворень у середостінні;
• занедбана бронхіальна астма;
• гіпервентиляція легень на фоні виникнення ботулізму, поліомієліту та інших хвороб

Хвороба хронічного перебігу формується під впливом наступних патологічних процесів:

• стійке первинне підвищення кров'яного тиску легеневої артерії;
• запальні процеси у легеневій артерії;
• легеневі емболи рецидивуючого характеру появи;
• ускладнення після ампутації цілої легені або її ділянки;
• обструктивні патології бронхолегеневої системи:
  • бронхіальна астма;
  • пневмосклероз;
  • запалення бронх хронічного типу;
  • емфізема легень.
• зниження розтяжності легень через розвиток рестриктивних процесів;
• порушення дихання, спричинене фіброзом легень;
• наявність безлічі кістозних утворень у легенях;
• травма грудної клітки та хребетного стовпа з деформацією;
• спайки у плевральній порожнині;
• зайва маса тіла, що виникла через інші захворювання.

Симптоматика

Клінічна картина хвороби відрізняється залежно від її форми. Гостро легеневе серце симптоми має такі:

• гострий біль у грудній клітці;
• постійна задишка;
• розвиток ціанозу;
• збільшення у розмірах вен на шиї;
• тяжка артеріальна гіпотонія;
• напади тахікардії (почастішання пульсу);
• біль у ділянці печінки;
• нудота до блювоти.

Підгостра форма патологічного процесу має аналогічну гострий тип хвороби симптоматику. Відрізняється вона лише швидкістю розвитку.

Хронічна форма захворювання може виявлятися симптомами основного патологічного процесу. Після настання фази декомпенсації у хворих розвивається наступна клінічна картина:

• прискорений пульс;
• швидка стомлюваність при практично повній відсутності навантажень;
• наростаюча задишка;
• больові відчуття в грудній клітці, що купуються інгаляцією кисню;
• поширення ціанозу;
• поступове набухання вен у ділянці шиї;
• розвиток набряків на ногах;
• збільшення розміру живота через накопичення рідини в черевній порожнині (асцит).

Клінічна картина хронічного легеневого серця практично немає прямого зв'язку з фізичними навантаженнями. Больовий напад не можна зняти прийомом «Нітрогліцерину».

Діагностика

Діагностика та лікування взаємопов'язані, тому що без точного визначення причини легеневого серця скласти коректну схему терапії не вдасться. Лікар може запідозрити наявність хвороби у пацієнта, провівши огляд та виявивши такі зовнішні прояви:

• розширення судин на щоках та кон'юнктивах (виникнення рум'янцю та «кролячих очей»);
• поширення ціанозу (посинення губ, носа, вух та язика);
• збільшення у розмірах вен у ділянці шиї;
• розширення нігтьових фаланг.

Під час прослуховування серця (аускультації) за допомогою стетоскопа кардіолог почує такі відхилення:

• виражені патологічні зміни тонів вище легеневої артерії;
• різноманітні хрипи, пов'язані з порушенням дихальної функції.
• шуми, що свідчать про недостатність правого клапана (на стадії декомпенсації).

На рентгенограмі видно такі зміни:

• набухання легеневої артерії;
• збільшення лімфатичних судин;
• усунення тіні серця в праву сторону (на стадії декомпенсації).

При ультразвуковому скануванні грудної порожнини (ехокардіографії) лікар оцінить інтенсивність та силу скорочень правого серцевого шлуночка, визначить ступінь дилатації та перевантаження. Під час обстеження можна також помітити міжшлуночкову перегородку, що прогнулася вліво.

Стан дихальної функції визначається спірографі. Орієнтуючись на обсяг вдиху, його швидкість, а також співвідношення газу і кисню, лікар оцінить тяжкість патологічних відхилень.

Вимірювання легеневого тиску потрібно у важких випадках гострої форми хвороби. Патологію діагностують за таких показників:

• вище 25 мм рт. ст. у спокійному стані;
• вище 35 мм рт. після фізичного навантаження.

Під час обстеження пацієнта лікар має визначити функціональний клас патології:

• Перший клас надається хворим, у яких основу клінічної картини складають симптоми хвороб бронхолегеневої системи. Високий тиск у малому колі кровообігу нестійкий.
• Другий клас властивий людям, які мають поєднання симптомів бронхолегеневих хвороб та дихальної недостатності.
• Третьому класу властиві всі вище озвучені ознаки разом із проявами серцевої недостатності. Високий тиск у малому колі кровообігу має стійкий характер.
• Четвертий клас надається людям у стадії декомпенсації. Симптоматика яскраво виражена і її тлі розвиваються застійні процеси. Серцева та дихальна недостатність на рівні 3 ступеня небезпеки.

Заходи першої допомоги

При розвитку гострого різновиду легеневого серця необхідно терміново викликати швидку допомогу. До її приїзду людині слід лягти на підлогу та не рухатися. Бажано, щоб приміщення добре провітрювалося.

У лікарняних умовах на хворого очікує тромбоемболічна терапія. Її необхідно почати якомога раніше, щоб збільшити шанси на відновлення прохідності легеневої артерії та запобігання летальному результату.

Разом із тромбоемболічною терапією, лікарі можуть застосувати такі заходи щодо стабілізації стану хворого:

• штучна вентиляція легенів;
• ін'єкція аналгетиків та засобів від серцевої та дихальної недостатності;
• оперативне втручання щодо видалення тромбу.

Медикаментозна терапія

Схема медикаментозного лікування легеневого серця складається, орієнтуючись на стан пацієнта та основний патологічний процес. В основному, до нього входять такі групи препаратів:

• Антибіотики широкого спектра дії. Вони рекомендуються, якщо у хворого є захворювання бронхолегеневої системи, спричинені бактеріальною інфекцією.
• Препарати з бронхорозширювальною дією, що використовуються для усунення нападів бронхіальної астми та обструктивної форми бронхіту.
• Застосування антиагрегантів та антикоагулянтів обумовлено згущенням крові та наявністю тромбоемболії.
• Діуретики (сечогінні засоби) використовуються для усунення набряків та при розвитку серцевої недостатності.
• Препарати з антиаритмічним впливом та серцеві глікозиди призначаються для нормалізації роботи серця при недостатності правого шлуночка та аритмії.
• Глюкокортикостероїди застосовуються, якщо захворювання розвинулося на тлі аутоімунного збою.
• Нітрати служать для нормалізації кровообігу.
• Препарати з відхаркувальною дією та муколітики застосовуються для виведення мокротиння при бронхолегеневих захворюваннях.
• Калійвмісні медикаменти служать для насичення організму калієм при гіпокаліємії. Він відповідає за насичення тканин киснем, підтримку водного та кислотно-лужного балансу та інші важливі процеси.
• Розчин гідрокарбонату натрію вводиться краплинним шляхом при вираженому ацидозі.

Народна медицина

Народні засоби використовуються як доповнення багатьох схем терапії, але не завжди. Гостро легеневе серце потребує негайного лікування, тому слід одразу викликати швидку допомогу, а не займатися самостійним підбором коштів. Підгострі та хронічні форми не мають таких обмежень. Після обстеження та призначення курсу основного лікування, допускається застосування наступних народних рецептів:

• Настій на календулі слід пити по 1 ст. л. 3 десь у добу щонайменше 2-3 місяців. Для приготування потрібно залити 500 мл спирту 80 г квіток рослини. Потім поставити наполягати протягом 7 днів.
• Часниково-лимонний напій із медом приймають по 1 ст. на добу перед сном. Тривалість терапії становить 1 місяць. Щоб приготувати засіб, необхідно подрібнити 3 невеликі головки часнику і змішати їх зі свіжим соком з 3 лимонів. В отриману суміш додають 250 мл меду і добре перемішують.
• Збір, що складається з глоду, споришу, хвоща та триколірної фіалки, слід вживати у вигляді відвару 3 рази на день по 100 мл протягом 1 місяця. Для приготування потрібно взяти 1 ст. суміші та засипати її в склянку з окропом. Настоятись засобу необхідно не менше 10-15 хвилин.

Рекомендації

Існують певні рекомендації, які збільшують шанси на одужання або полегшення загального стану за суворого дотримання. Їхній перелік:

• вживання калійвмісних продуктів;
• застосування оксигенотерапії;
• масаж грудної клітки;
• заняття дихальної гімнастикою;
• повноцінний сон (щонайменше 8 годин);
• уникнення стресових ситуацій;
• зменшення фізичних та розумових навантажень;
• відмова від шкідливих звичок (вживання спиртного, куріння);
• уникнення місцевостей із поганою екологією;
• зменшення кількості солі та тваринних жирів у раціоні;
• запобігання впливу алергенів.

Є більш вузьке коло рекомендацій, створене для певних ситуацій:

• Хронічні хвороби бронхолегеневої системи вимагають від хворого вміння виконувати позиційний дренаж бронхів.
• При хронічній обструктивній хворобі легень бажано проводити процедури кровопускання із запровадженням «Реополіглюкіну».
• У важких випадках легеневого серця потрібна пересадка серцевого м'яза або легені.

Як профілактика рекомендується дотримуватися наступних правил:

• Виявляти та починати лікувати патологічні процеси, пов'язані з бронхолегеневою системою та серцевим м'язом, на ранніх етапах розвитку. Допомогти цьому можуть щорічні профілактичні огляди.
• Не займатися самолікуванням і консультуватися з лікарем про всі зміни стану.
• Намагатися не допускати загострень патологій бронхолегеневої системи для запобігання розвитку недостатності дихальної системи.
• Помірно займатися лікувальною фізкультурою та виконувати дихальні вправи.
• Дотримуватися правил здорового способу життя і дотримуватися всіх рекомендацій лікаря.
• Усувати повністю осередки інфекції за її виникненні в організмі, щоб зберегти міцну імунну систему.

Прогноз

Який прогноз дасть лікар пацієнту з легеневим серцем – залежить від форми патології. При гострого різновиду летальний кінець може наздогнати людину протягом лічені хвилини. Якщо його вдалося уникнути, стан покращується протягом 10 днів.

Підгострий вид хвороби призводить до смерті за 1-2 тижні, якщо хворому не допоможе. За успішного усунення патології негативний прогноз залишається лише з приводу подальшого працевлаштування. Пов'язаний він із тривалим лікуванням основного патологічного процесу, що призвів до розвитку легеневого серця.

Хронічний перебіг патології вважається досить підступним через неяскраво виражену симптоматику на початку розвитку. З кожним місяцем шансів усунути наслідки патології буде дедалі менше. При ефективному лікуванні, проведеному на початковій стадії розвитку захворювання, хворий може прожити понад 10 років. Терапія, розпочата вже на стадії декомпенсації, продовжує життя лише на 2-3 роки. У середньому з хронічною формою патології пацієнти живуть близько 5 років. Пересадка легені продовжує життя на 2 та більше роки у 60% хворих.

Легенєве серце є ускладненням хвороб серцево-судинної та бронхолегеневої системи. Воно ділиться на кілька стадій за своєю течією. Найнебезпечніша з них може призвести до смерті за кілька годин. Для запобігання цьому фахівці радять людям, які перебувають у зоні ризику, дізнатися, що таке легеневе серце та щорічно обстежуватися. При виявленні розвитку патологічного процесу потрібно переглянути свій спосіб життя і дотримуватися всіх вказівок лікаря. Самолікування лише посилить ситуацію і збільшить шанси на смерть.